Приводи та підстави до порушення кримінальної справи
КУРСОВА РОБОТА
на тему:
“ПРИВОДИ ТА ПІДСТАВИ ДО ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ”
Київ 2002
ВСТУП
Систему кримінального процесу України складають вісім стадій. Першою з них є порушення кримінальної справи, інколи її ще називають стадією вирішення питання про порушення кримінальної справи. Це обов’язкова стадія кримінального судочинства, бо жодна кримінальна справа не може її обминути, в той час як інші стадії не є обов’язковими. На цьому етапі процесуальної діяльності допускається здійснення лише однієї слідчої дії (огляд місця події), причому за наявності для цього підстав у невідкладних випадках.
Порушення кримінальної справи включає в себе систему процесуальних дій і правовідносин, зокрема прийняття, розгляд і перевірку заяв, повідомлень про злочин, вжиття заходів щодо відвернення і припинення злочинів, прийняття рішень про порушення кримінальної справи або про її відмову, прокурорський нагляд за законністю і обгрунтованістю вказаних дій, перевірку судом за скаргами зацікавлених осіб законності та обгрунтованості постанови прокурора, слідчого, органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи.
Тим самим стає зрозумілою виняткова важливість даної стадії, можливо, навіть більша за інші. Якщо не буде даної стадії – не буде кримінальної справи – не буде законності і справедливості. Помилки, допущені у цій стадії можуть негативно вплинути на подальший рух справи, а ще гірше – на долі людей.
Необхідною передумовою для порушення кримінальної справи є наявність законних приводів і підстав, а також відсутність обставин, що виключають провадження по справі. Кримінально-процесуальним законом встановлені зазначені приводи, підстави і обставини, які виключають провадження по справі. Але вони недостатньо розкриті і здаються досить туманними при їх розгляді. Наприклад, п. 6 ч. 1 ст. 6 КПК України говорить про ч. 5 ст. 27 того ж таки КПК, якої вже рік як не існує. Така недостатня законодавча розробка даних питань може призвести до неприпустимих наслідків: порушення закону, сваволі.
У своїй курсовій роботі ми розглядаємо наступні питання: поняття і значення порушення кримінальної справи, приводи і підстави до порушення кримінальної справи, обставини, які виключають провадження по кримінальній справі. Згідно цих питань і побудовано план роботи.
1. ПОНЯТТЯ І ЗНАЧЕННЯ ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ
1.1. Поняття порушення кримінальної справи
“Порушення кримінальної справи є початковою стадією кримінального процесу, в якій повноважні органи держави і посадові особи, маючи відомості про вчинений злочин або той, що готується, вирішують питання про те, чи є підстави для того, щоб розпочати провадження по кримінальній справі.”[11; с. 118]
Порушення кримінальної справи – обов’язкова стадія кримінального судочинства. Жодна кримінальна справа не може її обминути.
“Порушення кримінальної справи є першою, початковою стадією кримінального процесу. Суть її полягає в тому, що компетентні органи повинні встановити наявність чи відсутність передбачених законом приводів і підстав для того, щоб прийняти рішення про порушення або відмову в порушенні кримінальної справи.”[9; с. 188]
Тільки після порушення кримінальної справи уповноважені на те державні органи та посадові особи отримують право проводити усі слідчі дії, необхідні для розслідування та судового розгляду кримінальної справи (ч. 1 ст. 113 КІІК). Як виняток до порушення кримінальної справи у невідкладних випадках дозволяється провести огляд місця події, причому за наявності для цього підстав кримінальна справа порушується негайно після огляду (ч. 2 ст. 190 КПК).
Деякі автори вважають, що вимоги ст. 94 та ст. 97 КПК України про необхідність встановлення достатніх під¬став для порушення кримінальної справи шляхом перевірки заяв і повідомлень дозволяють ставити питання про допустимість проведення інших слідчих дій в зазначеній стадії кримінального процесу (Є.В. Коваленко, Г.М. Курганський, П.Ф. Пашкевич, В.І. Попов, Т.Ф. Шаркова та ін.). У цьому плані пропонується до порушення кримінальної справи дозволити проведення особистих і квартирних обшуків, допитів, освідування, виїмки, арешту на майно, експер¬тизи. Деякі автори допускають проведення будь-яких невідкладних слідчих дій, а вже потім вирішення питання про порушення чи про відмову у порушенні кримі¬нальної справи (І. Садовський, І. Тирічев).
Слід розуміти, що такі виключення з правил створюють лише видимість активності й швидкості в розслідуванні, а насправді призводять до порушень законності, і практично це означає ліквідацію стадії порушення кримінальної справи, перенос центру ваги слідчої роботи на період, початок якого ніякою віхою не позначено.
1.2. Значення порушення кримінальної справи
“В цій стадії підлягають з’ясуванню як обставини, необхідні для порушення кримінальної справи, так і обставини, які виключають провадження по справі. В ній вживаються заходи для відвернення чи припинення злочину, а також закріплення його слідів. Закон вимагає, щоб по кожній заяві чи повідомленню було прийнято рішення про порушення або про відмову в порушенні кримінальної справи.”[11; с. 118]
“Стадія порушення кримінальної справи не зводиться тільки до відповідного процесуального акта – постанови або ухвали про її порушення чи відмову в цьому. Вона включає в себе систему процесуальних дій і правовідносин до прийняття рішень, зокрема прийняття, розгляд і перевірку заяв, повідомлень про злочин, вжиття заходів щодо відвернення і припинення злочинів, прийняття рішень про порушення кримінальної справи або про її відмову, прокурорський нагляд за законністю і обгрунтованістю вказаних дій, перевірку судом за скаргами заінтересованих осіб законності та обгрунтованості постанови прокурора, слідчого, органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи.”[9; с. 188-189]
Закон точно регламентує розгляд питань, що стосуються збирання, строків і методів перевірки фактичних даних, які містяться в заявах і повідомленнях про злочин, до того, як буде прийнято рішення про порушення чи відмову в порушенні кримінальної справи.
Від правильного та своєчасного вирішення питання про порушення кримінальної справи багато в чому залежить успішна реалізація загальних завдань кримінального судочинства, які вимагають швидкого і повного розкриття злочинів, викриття винних і забезпечення правильного застосування закону, щоб кожний, хто вчинив злочин, був справедливо покараний і жоден невинний не був притягнутий до кримінальної відповідальності та засуджений.
Законне та своєчасне порушення кримінальних справ забезпечує захист інтересів держави, суспільства, прав та законних інтересів громадян від злочинних посягань. З іншого боку, законна та обгрунтована відмова в порушенні справи усуває зі сфери кримінального судочинства все те, що виключає кримінальну відповідальність і тим самим гарантує права особистості, забезпечує правильну організацію боротьби із злочинністю, щоб жодна особа, яка вчинила злочин, не уникнула встановленої законом відповідальності.
1.3. Порядок порушення кримінальної справи
Згідно ст. 97 КПК прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі в справах, які не підлягають їх віданню. По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:
1) порушити кримінальну справу;
2) відмовити в порушенні кримінальної справи;
3) направити заяву або повідомлення за належністю.
Одночасно згідно закону мають вживатися всі можливі заходи щодо запобігання та припинення злочину.
В разі необхідності перевірки заяви або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим, органом дізнання в строк до десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів. Також у ст. 97 зазначається, що заява або повідомлення про злочини до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності.
За наявності приводів і підстав, визначених у статті 94 КПК повноважні органи та особи зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування (ст. 98 КПК).
За відсутності підстав до порушення кримінальної справи повноважні органи та особи своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи, про що повідомляють зацікавлені підприємства, установи, організації. Але якщо матеріали перевірки заяви чи повідомлення містять дані про наявність у діянні особи адміністративного або дисциплінарного проступку чи іншого порушення громадського порядку, то прокурор, слідчий, орган дізнання, суддя вправі, відмовивши в порушенні кримінальної справи, надіслати заяву або повідомлення на розгляд громадській організації, службі в справах неповнолітніх, трудовому колективу або власнику підприємства, установи, організації чи уповноваженому ним органу для вжиття відповідних заходів впливу або передати матеріали для застосування в установленому порядку заходів адміністративного стягнення.
2. ПРИВОДИ ДО ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ
Необхідною передумовою для порушення кримінальної справи є наявність законних приводів і підстав і відсутність обставин, що виключають провадження по справі.
2.1. Поняття і зміст приводів
“Під приводами до порушення кримінальної справи розуміються ті джерела, з яких органи, уповноважені порушувати кримінальні справи, отримують відомості про злочин.”[12]
Приводи – це передбачені законом джерела, з яких орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя і суд, уповноважені порушити кримінальну справу, одержують відомості про вчинені або підготовлювані злочини.[9]
Приводами до порушення кримінальної справи є (ст. 94 КПК):
заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян;
повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним;
явка з повинною;
повідомлення, опубліковані в пресі;
безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.
Розглянемо приводи до порушення кримінальної справи більш детально.
1. Заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян. Це найбільш розповсюджений привід до порушення кримінальної справи. Повідомляти про злочини компетентним органам право кожного громадянина. Заяви громадян можуть прийматися як в усній, так і в письмовій формі (ст. 95 КПК). Не є винятком і скарги потерпілого. Усні заяви заносяться в протокол, який підписується заявником та посадовою особою, що прийняла заяву. При цьому заявник попереджується про відповідальність за неправдивий донос, про що відмічається в протоколі. Письмова заява повинна бути підписана особою, від якої вона подана.
Закон вимагає до порушення справи пересвідчитися в особі заявника, попередити про відповідальність за неправдивий донос і відібрати відповідну підписку. Повідомлення підприємств, установ, організацій і посадових осіб повинні бути викладені в письмовій формі.
“Обов’язок керівників державних підприємств повідомляти про вчинені злочини встановлена у відповідних актах міністерств та відомств. Зокрема, персонал лікувально-профілактичних зобов’язаний негайно повідомити в міліцію про всі випадки звернення громадян за медичною допомогою із ножовими та вогнепальними ушкодженнями, а також іншими тілесними ушкодженнями, якщо вони пов’язані зі вчиненням злочину.”[12]
2. Повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним. Повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним, можуть бути усними або письмовими.
3. Явка з повинною. Під явкою з повинною як приводом до порушення кримінальної справи слід розуміти добровільну усну чи письмову заяву особи про вчинений нею злочин, зроблена органу, уповноваженому на порушення кримінальної справи. Обов’язково встановлюється особа того, хто з'явився, після чого складається протокол, в якому детально викладається зроблена заява (ст. 96 КПК), причому особі роз’яснюється, що щире каяття, явка з повинною або активне сприяння розкриттю злочину є обставинами, які пом’якшують покарання (п. 1 ч. 1 ст. 66 КК), а в деяких випадках, прямо передбачених в законі, явка з повинною виключає кримінальну відповідальність. Протокол підписують особа, яка з'явилася з повинною, і посадова особа, що склала протокол. Зроблена в даному випадку заява має критично оцінюватися і старанно перевірятися, адже не можна виключати можливості самообмови.
За змістом закону не можна вважати явкою з повинною заяву особи, яка вчинила злочин, надіслану по пошті або зроблену по телефону. Однак якщо такий заявник не може з’явитися особисто через тяжку хворобу чи інші поважні причини, його заява про злочин має бути прийнята і занесена до протоколу за місцем його перебування співробітником органу дізнання, слідчим або прокурором.[9]
4. Повідомлення, опубліковані в пресі. Статті, дописи, листи, фейлетони тощо, опубліковані в пресі (газетах, журналах тощо) є приводом до порушення кримінальної справи, якщо містять конкретні факти про підготовлювані чи вчинювані злочини.
5. Безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину. Безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором чи судом ознак злочину як привід до порушення кримінальної справи характеризується тим, що ці органи без будь-яких заяв чи повідомлень виявляють самі підготовлюваний чи вчинений злочин.
“Наведений вище перелік приводів до порушення кримінальної справи є вичерпним. Отже, анонімні письмові заяви, а також повідомлення про злочин, зроблені по телефону, навіть якщо той, хто повідомив, назвав себе, не є приводом до порушення кримінальної справи. В разі необхідності вони можуть бути перевірені, однак якщо в ході такої перевірки будуть установлені достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину, то приводом до порушення кримінальної справи буде безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину (п. 5 ч. 1 ст. 94 КПК).”[9; с. 190]
2.2. Поняття і зміст підстав
Для порушення кримінальної справи, окрім приводу, необхідна ще й підстава. При цьому не потребується повне знання про злочин. Зазвичай є достатнім встановлення об’єкту та об’єктивної сторони злочину.
Підстава до порушення кримінальної справи – це фактичні дані, які вказують на наявність чи відсутність ознак злочину.[12] Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину (ст. 94 КПК).
Такі дані мають бути оцінені юридично: чи відповідають вони і якій саме статті Особливої частини КК України. При порушенні кримінальної справи діяння має містити ознаки по об’єкту та об’єктивній стороні складу злочину. Сама особа, яка вчинила злочин, форма її вини та інші обтяжуючі і пом’якшуючі обставини будуть встановлюватися органами дізнання чи слідчим після порушення кримінальної справи і процесі розслідування. В момент порушення кримінальної справи має бути дана попередня кваліфікація, яка підлягає перевірці й уточненню в процесі дізнання чи попереднього слідства, але вона визначає обсяг та напрямок дослідження цих обставин на початковому етапі розслідування. Усі заяви про вчинювані та підготовлювані злочини, підлягають реєстрації.[12]
3. ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВІ
До обставин, які виключають порушення кримінальної справи, закон відносить (п. 1-11 ч. 1 ст. 6 КПК):
1. відсутність події злочину;
2. відсутність у діянні складу злочину;
3. наявність акту амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння, а також в зв’язку з помилуванням окремих осіб;
4. недосягнення особою на час вчинення суспільно-небезпечного діяння 11-річного віку;
5. примирення потерпілого з обвинуваченим у справах, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого;
6. відсутність скарги потерпілого, якщо справу може бути порушено не інакше як за його скаргою, крім випадків, коли прокуророві надано право порушувати справи і при відсутності скарги потерпілого;
7. смерть особи, яка вчинила злочин, окрім випадків, окрім випадків, коли провадження в справі є необхідним для реабілітації померлого або відновлення справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами;
8. наявність щодо даної особи вироку суду, що набрав законної сили, по тому ж обвинуваченню або ухвали чи постанови суду про закриття справи за тією ж підставою;
9. наявність щодо даної особи нескасованої постанови органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи по тому ж обвинуваченню;
10. наявність нескасованої постанови органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні справи по тому ж факту.
Ці обставини можна підрозділити на матеріально-правові (п. 1, 2, 4, 7) і процесуальні (п. 3, 5, 6, 8, 9, 10).
Відсутність події злочину. Відсутність події злочину означає, що діяння, про яке йде мова в первинних матеріалах, не мало місця насправді.
Відсутність у діянні складу злочину. Відсутність у діянні складу злочину має місце там, де діяння вчинене, але в самому діянні немає ознак складу злочину, передбаченого кримінальним законом. За цією ж підставою відмовляють в порушенні кримінальної справи, коли мала місце необхідна оборона чи крайня необхідність, а також малозначимість діяння.
Наявність акту амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння, а також в зв’язку з помилуванням окремих осіб. Акт амністії як акт вищого органу законодавчої влади є повним чи частковим звільненням від кримінальної відповідальності осіб, що вчинили злочин. Помилування – це Указ Президента України, який звільняє від покарання окремих осіб або пом'якшує їм покарання. Відмова в порушенні кримінальної справи внаслідок Закону про амністію можлива лише в тих випадках, коли цей акт усуває застосування покарання за вчинене діяння, це стосується і помилування. Закриття справи за цією підставою не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі провадження у справі продовжується в звичайному порядку.
Недосягнення особою на час вчинення суспільно-небезпечного діяння 11-річного віку. У разі наявності достатніх підстав вважати, що злочин вчинено особою, яка не досягла віку кримінальної відповідальності, але якій виповнилось 11 років, то по факту цього діяння порушується кримінальна справа. Встановивши, що вік особи дійсно більший за 11 років і менший за вік кримінальної відповідальності, передбачений за вчинений нею злочин, слідчий виносить мотивовану постанову про закриття справи і застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру (ст. 73 КПК).
Примирення потерпілого з обвинуваченим у справах, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого. Ця і наступна підстава стосуються справ приватного та приватно-публічного обвинувачення. Виняток для цієї підстави – ч. 1 ст. 152 КК, а також випадки, коли у справу вступає прокурор.
Відсутність скарги потерпілого, якщо справу може бути порушено не інакше як за його скаргою, крім випадків, коли прокуророві надано право порушувати справи і при відсутності скарги потерпілого. Дана підстава, як і попередня стосується злочинів передбачених ст. 125, ч. 1 ст. 126, ст. 356 КК України. Виняток – вступ в справу прокурора.
Наявність щодо даної особи вироку суду, що набрав законної сили, по тому ж обвинуваченню або ухвали чи постанови суду про закриття справи за тією ж підставою. Згідно закону одна й та сама особа не може притягуватися до кримінальної відповідальності більше одного разу одне і те саме діяння. Тому кримінальна справа не може бути порушена, якщо є вирок суду щодо даної особи , який набрав законної сили, по тому ж обвинуваченню або ухвала чи постанова суду про закриття справи за тією ж підставою. Тільки після скасування цих судових рішень кримінальна справа може бути знову порушена.
ВИСНОВКИ
В процесі написання курсової роботи були досліджені такі питання, як поняття і значення порушення кримінальної справи, приводи і підстави до порушення кримінальної справи, обставини, які виключають провадження по кримінальній справі, і зроблені наступні висновки:
1. Порушення кримінальної справи – це не формальність, це не лише вирішення питання: порушувати кримінальну справу чи ні. Натомість це ціла система процесуальних дій і правовідносин: прийняття, розгляд і перевірка заяв, повідомлень про злочин, вжиття заходів щодо відвернення і припинення злочинів, прийняття рішень про порушення кримінальної справи або про її відмову, прокурорський нагляд за законністю і обгрунтованістю вказаних дій, перевірка судом за скаргами зацікавлених осіб законності та обгрунтованості постанови прокурора, слідчого, органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи.
2. Є неприпустимим дозволяти проведення будь-яких невідкладних слідчих дій до вирішення питання про порушення чи про відмову у порушенні кримі¬нальної справи, що пропонується деякими авторами, окрім огляду місця події
3. Приводи до порушення кримінальної справи – це передбачені законом джерела, з яких орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя і суд, уповноважені порушити кримінальну справу, одержують відомості про вчинені або підготовлювані злочини.
4. Згідно ст. 94 КПК приводами до порушення кримінальної справи є: заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян; повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним; явка з повинною; повідомлення, опубліковані в пресі; безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.
5. Підстава до порушення кримінальної справи – це фактичні дані, які вказують на наявність чи відсутність ознак злочину. Згідно ст. 94 КПК справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
6. Згідно п. 1-11 ч. 1 ст. 6 КПК до обставин, які виключають порушення кримінальної справи, належать такі: відсутність події злочину; відсутність у діянні складу злочину; наявність акту амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння, а також в зв’язку з помилуванням окремих осіб; недосягнення особою на час вчинення суспільно-небезпечного діяння одинадцятирічного віку; примирення потерпілого з обвинуваченим у справах, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого; відсутність скарги потерпілого, якщо справу може бути порушено не інакше як за його скаргою, крім випадків, коли прокуророві надано право порушувати справи і при відсутності скарги потерпілого; смерть особи, яка вчинила злочин, окрім випадків, окрім випадків, коли провадження в справі є необхідним для реабілітації померлого або відновлення справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами; наявність щодо даної особи вироку суду, що набрав законної сили, по тому ж обвинуваченню або ухвали чи постанови суду про закриття справи за тією ж підставою; наявність щодо даної особи нескасованої постанови органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи по тому ж обвинуваченню; наявність нескасованої постанови органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні справи по тому ж факту.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Гапанович Н.Н. Отказ в возбуждении уголовного дела.– Минск, 1977.
2. Ефанова В.А. Возбуждение уголовного дела судом.– Воронеж, 1988.
3. Зеленецкий В.С. Возбуждение уголовного дела.– Харьков, 1998.
4. Коментар судової практики з кримінальних справ // Бюлетень законодавства і юридичної практики України.– 1996.– №6.– 176 с.
5. Конституція України.– К.: 1996.
6. Кримінальний процес України: Підруч. для студентів юрид. спец. вищ. Закладів освіти / Ю.М. Грошевий, Т.М. Мірошниченко, Ю.В. Хоматов та ін.; За ред. Ю.М. Грошевого та В.М. Хотенця.– Харків: Право, 2000.– 496 с.
7. Кримінально-процесуальний кодекс України. Цивільний процесуальний кодекс України / Верховний Суд України; Відп. ред. В.Т. Маляренко.– К.: Юрінком Інтер, 2001.– 352 с.
8. Михайленко А.Р. Возбуждение уголовного дела в советском уголовном процессе.– Саратов, 1975.
9. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В. П. Кримінальний процес України: Підручник.– 2-ге вид., перероб. і доп.– К.: Либідь, 1999.– 536 с.
10. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка.– К.: Каннон, А.С.К., 2001.– 1104 с.
11. Советский уголовный процесс / Под ред. И.В. Тыричева.– М.: Всесоюзный юридический заочный институт, 1988.– 296 с.
12. Советский уголовный процесс / Алексеев Н.С., Бастрыкин А.И., Даев В.Г. и др.; Под ред. Н.С. Алексеева, В.З. Лукашевича.–Л.: Издательство Ленинградского университета, 1989.– 472 с.
13. Строгович М.С. Курс Советского уголовного процесса.- М., 1968.– 326 с.
14. Шимановский В.В. Законность и обоснованность возбуждения уголовного дела.– Л., 1987.
|
| Категория: Курсовые работы | Добавил: Kostyantin (19.02.2009)
W
|
| Просмотров: 11748
| Рейтинг: 4.1/7 |
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ] | |
