Наукова робота присвячена проблемі смерті в житті людини. Автор послідовно відстоює думку про те, що смерть є невід’ємною складовою частиною людського життя, і визнання цього факту сприятиме подальшому суспільному прогресу.

“Ніцше (Nietzsche) Фрідріх (1844–1900), німецький філософ, представник іраціоналізму і волюнтаризму, один із засновників “філософії життя”. Професор класичної філології Базельського університету (1869–1879). Відчув вплив А. Шопенгауера та Р. Вагнера. У “Народженні трагедії з духу музики” (1872) протиставив два начала буття – “діонісійське” й “аполонівське”. У творах, що написані в жанрі філософсько-художньої прози, виступав з анархічною критикою буржуазної культури, проповідував естетичний імморалізм (“По той бік добра і зла”, 1886). У мифі про “надлюдину” індивідуалістичний культ сильної особистості (“Так казав Заратустра”, 1883–1884; “Жадання влади ”, видано в 1889–1901) поєднувався у Ніцше з романтичним ідеалом “людини майбутнього”. Реакційні тенденції вчення Ніцше розвивало ніцшеанство, їх використовували ідеологи німецького фашизму” [7; с 542].

З криміналістичної точки зору, документ може бути охарактеризований як матеріальний носій інформації, який має значення для кримінального судочинства.