Шестопалова Людмила Миколаївна,
канд. юрид. наук, ст. наук. співробітник,
доцент кафедри теорії та історії держави та права
Інституту політології, соціології, права
НПУ ім. М.П. Драгоманова;
Пелипенко Наталія Володимирівна,
ст. наук. співробітник відділення організації
наукової роботи та редакційно-видавничої
діяльності Академії управління МВС
Інтерпретація Поняття «Забезпечення безпеки» щодо
учасників кримінального судочинства
– У статті 3 Основного закону України закріплено: “Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави”.
– Саме тому подальший розвиток України як правової держави, гуманізація її завдань і функцій, а так само проведення правової реформи потребують наукового опрацювання проблем державного значення, зокрема забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства (як об’єкта захисту в разі реальної загрози йому у зв’язку з участю в кримінальному процесі).
– Механізм забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства ґрунтується на положеннях Конституції та Закону України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві”, інших законів і підзаконних нормативно-правових актів. Україна дотримується взятих на себе міжнародних зобов’язань і щодо виконання положень документів міжнародного права, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.
– На теренах СНД проблеми забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, вивчали багато вчених у галузі права, серед яких: М. Азаров, Б. Арзал’ян, В. Биков, О. Бондаренко, В. Бояров, Л. Брусніцин, С. Ворожцов, О. Гогусь, В. Гончаров, М. Гошовський, В. Грехольський, А. Єпіхін, І. Івашкевич, М. Казаренко, Н. Карпов, В. Клименко, В. Кожевніков, О. Кучинська, І. Малютін, С. Сафронов, З. Смітієнко, С. Стахівський, Р. Трагнюк, В. Устинов та ін. Природно, що досліджуючи обраний предмет наукового пізнання, кожен з науковців звертався до термінів і терміносистем, якими послуговуються юридичні наука і практика та, перш за все, законодавство, в числі яких: «безпека», «небезпека», «заходи безпеки», «забезпечення безпеки» і, нарешті, «забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства», «забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві». Однак дотепер однозначного розуміння дефініцій цих термінів немає. Більше того, в законодавстві України поняття безпеки та забезпечення безпеки трактується по-різному. Достатньо лише порівняти зміст цих термінів, наведений у названих раніше законах і, наприклад, у законах «Про основи національної безпеки України», «Про Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації» та багатьох ін. Це гальмує не лише розвиток юридичної науки, а й знижує ефективність захисту життя, здоров’я, житла та майна свідків, потерпілих, експертів та інших учасників кримінального судочинства від відповідних загроз, а також від незаконного впливу на останніх з метою перешкодити правосуддю.
– Нашим завданням є проаналізувати перелічені терміни з огляду на те, що позначувані ними поняття є взаємозалежними і, разом із тим, відносно самостійними, і запропонувати синтезований підхід до розуміння, що ж таке забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства.
– Зазначимо, що розкриття сутності забезпечення безпеки можливе лише через з’ясування змісту і сутності наявності небезпеки. Тлумачні словники під небезпекою зазвичай розуміють погрозу (загрозу) заподіяння кому-небудь шкоди, можливість настання якої близька до здійснення, у зв’язку з чим вона сприймається конкретною особою як така, що невідворотно насувається і тому є небезпечна.
– Натомість безпека, в першу чергу, розуміється як стан захищеності, звільняє особу від психофізіологічної напруженості і пов’язаних з нею негативних наслідків і є для громадянина бажаною, необхідною, і природною, у зв’язку з чим він змушений шукати шляхи для її забезпечення.
– «Безпека – стан, коли кому-, чому-небудь ніщо не загрожує, безпечність, безпеченство, забезпека» [1, c. 83].
– Особливе місце поняттю «безпека» відводиться в міжнародній поліцейській енциклопедії, де безпека – 1) стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства, держави від внутрішніх і зовні загроз; 2) здатність предмета, явища або процесу зберігати свою сутність, основні ознаки, властивості при знищуючому впливові з боку інших предметів, явищ або процесів [3, c. 41].
– Безпека також розглядається як: 1) гарантована конституційними, законодавчими і практичними заходами захищеність і забезпеченість життєво важливих інтересів об’єкта від зовнішніх і внутрішніх загроз; 2) стан захищеності людини, суспільства, держави від зовнішніх і внутрішніх небезпек і загроз, який базується на діяльності людей, суспільства, держави, світового співтовариства щодо вивчення, виявлення, ідентифікації та аутентифікації, попередження та усунення небезпек і загроз, мінімізації дії негативних наслідків, здатних поставити в небезпеку фундаментальні цінності антропо-соціокультурного середовища, зашкодити стійкому розвиткові системи безпеки [3, c. 41-42].
– Отож, безпека – це своєчасне запобігання та нейтралізація реальних і потенційних загроз.
– Безпеку прийнято поділяти на: особисту, суспільну, державну, військову, економічну, інформаційну, екологічну, правоохоронних органів та інші види.
– Особиста безпека – стан захищеності особи від психічних, фізичних загроз або іншого насильницького посягання. Звичайно, в нашому випадку йдеться про забезпечення особистої безпеки учасника кримінального судочинства (безпеки особи, яка бере участь у кримінальному судочинстві, й у зв’язку з цим і загрозами щодо її життя, здоров’я, житла та майна потребує вжиття відповідних реальних і передбачених законом заходів).
– Особа, яка бере участь у кримінальному судочинстві, усвідомлюючи обставини небезпеки, що загрожує їй, звертається за захистом до спеціально уповноважених державних органів – суб’єктів, які здійснюють таку діяльність відповідно до ст. 521 КПК та Закону України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” від 23 грудня 1993 р. Саме вони здійснюють заходи із забезпечення безпеки останньої.
– Здійснення заходів забезпечення безпеки повинно базуватися на знанні тих фактів, наявність яких безперечно свідчить про існування реальної загрози заподіяння шкоди особам, які є учасниками кримінального судочинства, а також охоронюваних законом членам їх сімей, близьким родичам та іншим інтересам (на достовірному знанні про загрозу небезпеки). Від конкретних фактів, що свідчать про наявність реальної загрози заподіяння будь-кому шкоди слід відрізняти фактори, що створюють потенційну загрозу настання негативних наслідків для конкретної особи, які не можуть бути конкретними підставами для прийняття спеціально уповноваженим органом рішення про застосування заходів безпеки, що не пов’язані з її участю в кримінальному процесі (судочинстві).
– Термін забезпечення є похідним від дієслова забезпечувати, яке трактується словниками як задовольняти, гарантувати, захищати, охороняти.
– «Охороняти, -яю, -яєш. Охоронити, -роню, -рониш. Оберігати від небезпеки кого-, що-небудь, забезпечувати від загрози нападу, замаху і т.ін.// Стояти на недоторканність кого-, чого-небудь. // Оберігати від руйнування. Знищення, завдання шкоди і т.ін. // Захищати від чого-небудь» [2, c. 506].
– Потреба учасника кримінального судочинства в стані безпеки задовольняється її забезпеченням.
– «Забезпечення. 1. Надання чи створення матеріальних засобів. 2. Охорона кого-, чого-небудь від небезпеки. 3. Гарантування чогось» [1, c. 684].
– Під забезпеченням безпеки в контексті ст. 1 Закону України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” розуміється здійснення правоохоронними органами заходів, спрямованих на захист життя, житла, здоров’я та майна цих осіб від протиправних посягань, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя. Йдеться про здійснення таких заходів:
– – правових, тобто передбачених чинним законодавством залежно від його галузей;
– – кримінально-правових, кримінально-процесуальних, цивільно-правових, адміністративно-правових та ін.;
– – організаційно-технічних (наприклад, установлення сигналізації, бронювання дверей, видача засобів індивідуального захисту тощо);
– – інших, які може бути не врегульовано чинним законодавством, але які не суперечать йому та відповідають нормам моралі, етики (наприклад, тимчасове поміщення особи в безпечне місце).
– Слід також додати, що відповідно до цієї ж статті забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства полягає у виявленні, попередженні, припиненні, розкритті або розслідуванні злочинів.
– Таким чином, зважаючи на те, що науковці та практики по-різному інтерпретують термін «забезпечення безпеки» і, зокрема, «забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства», а також на підставі проведеного дослідження можемо підсумувати, що до змісту зазначеного поняття належать такі складові:
– – власне захищеність об’єкта (правова, кримінологічна, організаційна, технічна, інформаційна тощо);
– – стан його захищеності (що характеризується ступенем захищеності);
– – здатність об’єкта бути захищеним (можливість вжиття заходів захисту щодо об’єкта, недопущення вчинення протиправних посягань);
– – діяльність спеціально уповноважених органів щодо запобігання реалізації небезпеки об’єктові.
–
– Список використаної літератури
– 1. Новий тлумачний словник Української мови /Укл.: В. Яременко, О. Сліпушко. – К.: Аконіт, 2007. – Т. 1: А-К.
– 2. Новий тлумачний словник Української мови /Укл.: В. Яременко, О. Сліпушко. – К.: Аконіт, 2007. – Т.2: К–П.
– 3. Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. / Відп. ред. Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв, В.Я. Тацій, Ю.С. Шемшученко. – К.: Ін Юре, 2003. – Т. 1: Теоретико-методологічні та концептуальні засади поліцейського права та поліцейської деонтології. – 1232 с.
Реклама
|
